Виховні заходи

Виховна година

Тема. Збережи у серці доброту

Мета: пробудити в дітей бажання безкорисливо чинити добро та милосердя. Ознайомити з притчею про доброго самарянина та ділами милосердя для душі і тіла. Виховувати вміння співчувати та приходити на допомогу людям у найважчі хвилини їхнього життя.

Візитна картка години спілкування:

В цьому світі так мало добра

Та воно проростає й крізь камінь,

І його захищати пора,

Щоб воно колосилось віками

Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим стати на коліна

Письменник В.Гете

Поки маємо час, усім робімо добро

Із послання святого Апостола Павла до Галатів 6.10

Добро все переможе

Народна мудрість

1.     Привітання

Любі діти, у наш клас

Завітали люди щирі

Привітайте в добрий час

Гостей усмішкою й миром.

Ми вам раді, люди добрі

І вітаєм щиро вас

То ж запрошуєм ласкаво

На виховну годину в 3 клас

2. Вчитель. Дорогі діти! На сьогоднішній годині спілкування я хочу звернутися до вашої душі. Душа – це сховище таємниць і почуттів, спогадів та всього доброго і злого, це внутрішній світ людини.

В світі є найсвятіші людські почуття – доброта, любов, прощення. Їх не купиш в магазині, аптеці, їх ні в кого не позичиш, їх просто безкоштовно можна набути, навчити себе бути добрим, людяним і милосердним.

Та де візьметься милосердя, коли сьогодні покоління заражене вірусом егоїзму. Значна частина дорослих, а то й дітей бачить тільки себе і не бачить іншого. Багато людей стають байдужими до чужого горя, черствіє душею. Не вміємо бачити чужої біди, людського горя. Немає у нас найголовнішого – доброти, співчуття, людяності, ввічливості, бути милосердними і поблажливими для людей, їхніх слабостей і страждань.

В житті багато залежить від нас. То лише в казках жива вода змиває рани і каліцтво, даруючи людині силу, могутність, здоров’я. Ні, ми не маємо живої води з її чудодійними властивостями. Але ми повинні і зобов’язані захистити когось від розпачу, від гірких думок і болю. Тільки чомусь не завжди пам’ятаємо про це.

Сьогодні ми часто чуємо слова: милосердя, любов, доброта, людяність, співчуття. Та нас тривожать сумні картини, чому переповнені дитячі будинки при живих батьках, будинки перестарілих, незважаючи на те, що їхні здорові діти прекрасно живуть у світі і працюють.

Багато наших людей виїзжають на роботу за кордон, залишаючи своїх малих дітей і виховують їх старі бабусі, а іноді діти живуть самі, чекаючи на дзвінок від матері чи батька.

На вулицях міст можна побачити колишніх воїнів-афганців без рук чи без ніг, в інвалідних колясках, які просять милостиню, а також можна побачити дітей-калік, які також просять милостиню.

3. Читання оповідання-притчі з подальшим обговоренням.

Один святий, ідучи містом, побачив дівчинку в лахмітті, вона просила милостиню.

«Господи, чому Ти таке допускаєш? Зроби щось, прошу Тебе», - звернувся до Бога святий.

А ввечері у телевізійних новинах він дивився в репортажі про те як люди вбивають одне одного, бачив очі вмираючих дітей, їх виснажені голодом тіла.

І знову заволав до (Господа) Бога: « Господи, подивися скільки лиха! Зроби щось!»

Уночі святий почув голос Господа: «Я вже щось зробив, я створив тебе».

1 учень. Навіщо людина прийшла у цей світ? Перш за все для праці, для того щоб робити добро, любити людей. Та щоб було більше добрих людей, слід і самому робити більше добра.

2 учень. Треба привчити себе тамувати гнів, роздратування, бо зло неминуче повертається до людини. Ненависть, заздрість – це ті риси, які негативно впливають на здоров’я.

4. Розповідь про милосердя

Кожен із нас зобов’язаний допомагати тим, хто потрапив у скруту.

Милосердя – це любов до ближнього. Найвищим проявом милосердя є Божа милість до людей. Господь-милосердний однаково до всіх людей: грішникам дає можливість покаятися у гріхах, а праведникам дарує радість життя земного і надію на Боже Царство.

Отже, як Господь милосердний до людей, так і людина до інших людей повинна ставитися з любов’ю і проявляти милість, незважаючи на те, що всі люди різні. Як каже Ісус Христос, любити, чинити добро, позичати, не чекаючи нагороди від людей. Для таких людей велика буде нагорода від Бога: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6:35-36)

Потрібно навіть любити ворогів та молитися за тих, що зневажають, переслідують нас, бо тільки через любов і милосердя можна стати Синами Отця Небесного, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.

Якщо хтось із любові до ближнього подасть йому горня води, бо більше нічого не може дати, то цей йому буде зараховано. Маленька жертва убогої вдови мала більшу вартість, ніж всі дари багатих (Лк 21).

Спаситель говорить: « Ти ж коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права» (Мт 6:3)

Якщо людина чинить добро або дає милостиню, вона не повинна говорити слова докору тому, кому допомагає чи дає. Хто не хоче допомагати ближнім у потребі, не знайде милосердя в Бога

-         Якою на вашу думку, повинна бути милосердна людина?

Милостиня є тілесна і духовна

-         Допомагати бідному

-         Нагодувати голодного

-         Напоїти спраглого

-         Прощати образи

-         Втішати засмучених

-         Давати добрі поради

-         Не відповідати злом на зло

-         Мирити ворогуючих

-         Молитися за інших

-         Повернути грішника

-  А чи знаєте ви вірші про доброту і милосердя до ближніх?

1.Добрим бути просто чи не просто?

Не залежить доброта від зросту,

І дитина робить добру справу,

Як не кине друга на поталу.

2. Як людей полюбиш, пошануєш,

Силу для добра в душі відчуєш

І закрутиться земля скоріше,

Якщо разом станемо добріші.

3. Доброта з роками не старіє

Доброта від холоду зігріє

І якщо вона як сонце світить,

То радіють і дорослі й діти.

4. Не говори про доброту

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

5. Бо доброта – не тільки те

Що обіймає добре слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте

6. Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

7. Вірш В. Чайченко «Зорі»

Мамо, люба! Глянь як сяють

Ясні зорі золоті

Кажуть люди: то не зорі –

Душі сяють то святі.

Кажуть: хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла ніколи не робив, -

Бог того послав на небо

Ясно зіркою сіять…

Правда, мамо, то все душі,

А не зорі так горять?

Так, навчи мене, голубко,

Щоб і я так прожила

Щоб добро робити вміла

І робить не вміла зла.

8. Роби усім добро

І стережися злого,

Люби ближнього свого,

Як себе самого.

Це заповідь найперша –

Христові то слова

Будеш це виповняти –

Не буде в тобі зла.

І дасть тобі Бог силу

Для боротьби із злом,

І серце та душа

Наповняться добром

9. З чим можна нам порівняти добру людину?

З небом безмежним в погідную днину

З сонцем, що сяє і всіх зігріває

З ніжністю мами, що нас обнімає.

10. І з джерельцем, що дає водиці

Спраглим вустам у жару притулиться

З ніжним теплом і усмішкою тата

І з вітерцем, що злітає крилато.

11. З хлібом духмяним, що з печі виймають

З веснами ще, як сади зацвітають

І з вечорами, що йдуть з оксамитками

З теплим світанням, що ллє промінцями

З чуйністю, ласкою, казкою мами.

12. Добро творити на Землі

Людині лиш дано

І навіть діточки малі

Всі знають це давно.

13. Краса і море доброти

Оточує нас всіх

Подібним будь до сонця ти,

Щоб зазвучав твій сміх.

14. Щоб ти освітлював всім шлях,

Як сонце з висоти

Хай сяє усмішка в очах

Будь завжди добрим ти!

15. Криниця без джерела – це не криниця

І колос – це не колос без зерна

Без доброти душа – то є безкрила птиця,

Не заспіває жайвором вона.

Пісня «Даруймо усмішки усім»

5. Розповідь притчі «Добрий самарянин»

Ісус багато розповідав про Божу любов до нас і запрошує нас нести іншим цю любов. Я розповім вам притчу про доброго Самарянина. Вона розповідає, про те, як можна зробити добрий вчинок, проявивши милосердя до ближнього.

Раз один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону. Банда розбійників напала на нього, пограбувала, побила і так залишила його на дорозі.

Переходив по цій же дорозі священик, побачив цього нещасного і пройшов. Невдовзі підійшов Левіт, але й він пройшов. Нарешті підійшов один чоловік із Самари. Йому стало шкода пораненого чоловіка, що лежав на дорозі. Він перев’язав йому рани, підняв його і привіз до заїзду. «Прошу доглянь цього чоловіка – попросив Самарянин власника заїзду – Ось тобі гроші за це. Якщо треба буде більше, доплачу, коли буду повертатись цією дорогою».

- Ми не знаємо чому два перехожі не зупинилися. Але знаємо, що третій подорожній, самарянин, мусів бути надзвичайною людиною. Нелегко було зупинитись, дорога була небезпечна, та все ж він розумів значення слів «Люби ближнього свого».

Дорогі діти! Давайте зараз заглянемо у свою душу і дамо відповідь на таке питання: чи завжди наші слова відповідають вчинкам? Що красномовніше говорить про здатність творити добро – красиве слово, не підкріплене ділом, чи конкретна справа?

6. Інсценізація оповідання «Сьома дочка»

Було в матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною стали говорити як вони знудьгувалися за матір’ю

-         Я скучила за тобою, немов ластівка за сонячним промінням, - сказала перша дочка

-         Я чекала тебе, як суха земля жде краплину дощу, - промовила друга дочка

-         Я плакала за тобою як маленьке пташеня плаче за пташкою, - сказала третя

-         Мені було тяжко без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта

-         Ти снилася мені як троянді сниться краплина роси, - промовила п’ята

-         Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста

-         А сьома дочка нічого не сказала. Вона роззула матусю і принесла їй води у почвах – помити ноги.

Хто найбільше любив свою матір?

Добро – дієве. Воно любить конкретні справи. Керуйтеся у своєму житті принципом: якнайменше красивих фраз, якнайменше красивих справ.

7. Робота в парах

Гра «Збери прислів’я»

Перед вами конверти в яких ви знайдете слова про добро. Ви повинні скласти з цих слів речення – тобто прислів’я про добро.

1)    Добре діло твори сміливо

2)    Добрі діла тихо ходять, а злі, як дзвони дзвонять

3)    Від добра добра не шукають

4)    Хто людям добра бажає, той і собі має

5)    З добрим дружись, а злого й лихого стережись

6)    Без доброго діла немає доброго імені

7)    Роби добро скільки можеш від того не занеможеш

8)    За добро добром і платять

8. Робота в групах

1 група. Василь Сухомлинський «Справжній товариш»

2 група. Василь Сухомлинський «Горбатенька»

3 група. Василь Сухомлинський «У кого радість, а в кого горе»

4 група. «Пройшли провідати хвору»

1)    Андрійко виявився справжнім товаришем, бо завдяки йому Тарасик відчув, що таке справжнє родинне щастя.

2)    Всі діти поступили правильно

3)    Діти зрозуміли чуже горе

4)    Діти поступили неправильно.

Може хтось із вас робив добрі діла і хоче розповісти приклади з власного життя.

Хто із вас звільняє в автобусі місце старшим?

Бути добрим – це значить допомагати один одному в біді, дарувати радість знайомим і незнайомим людям, захищати молодших і піклуватися про старших.

Часточка добра. А вона запам’ятовується людині на все життя. Рости, відкривати себе, учитися любити, пізнавати людей – це складна робота.

А тому основне ваше завдання, поряд із тим, що ви повинні здобувати знання, ви повинні вчитися жити у цьому великому світі за законами добра, вміти розрізняти добро і зло.

Я тримаю в руках клубочок ниток. Нехай ця ниточка, як ниточка Аріадни об’єднає вас любов’ю наших сердець. А кожен, до кого потрапить клубочок, має сказати своє слово з приводу нашої сьогоднішньої розмови, яка б розпочиналася словами: «Я думаю…», «Я хочу…», «Мені здається…»

-         Мені здається, що зло сильне, а добро сильніше

-         Я думаю, що любов і краса переможуть

-         Я хочу, щоб серед нас не було байдужих до чужого горя

-         Я хочу бачити усіх людей усміхненими

-         Я хочу, щоб навкруги панувала справедливість

-         Мені здається, що ХХІ століття – це буде століття добра і любові

-         Я хочу, щоб всі діти були здорові

-         Я вірю, що краса врятує світ

-         Я хочу, щоб мої рідні завжди посміхалися

-         Я хочу, щоб розцвітала наша прекрасна земля

-         Я вірю, що кожен знайде дорогу до праведного життя

-         Я хочу, що усі мрії збувалися

-         Я вірю, що від нас залежить майбутнє нашої держави

-         Мені здається, що попереду у нас велике майбутнє

-         Я думаю, що кожна людина повинна виконувати свій обов’язок

І ось клубочок знову потрапив до мене. Я теж маю дещо сказати:

Хай пісня-молитва несеться до неба

І випросить ласки у Бога для вас,

Живіть у любові, бо в тім є потреба

Любіть свої ближніх завжди й повсякчас

Пісня «Всехвальна Діва Марія»

Тому не варто засмучуватись, якщо інколи ми не можемо допомогти комусь матеріально, адже ми можемо допомогти просто співчуттям, а найбільша поміч – це молитва за ближнього до Господа. Головне – не бути байдужим, головне – мати милостиве серце.

Складемо молитву до Бога за дітей сиріт, за хворих і обездолених. Нехай Господь почує нашу молитву і оздоровить хворих діток і допоможе всім хто потребує його помочі.

Молитва «Отче Наш»

Кожна людина народжується для Небес. Але тільки того приймає Господь на Небо, хто живе з Богом і прийняв його у своє серце.

До вас звертаюсь, любі діти! Вам будувати державу. Хай сьогоднішня виховна година засвітить у кожному вашому серці світло великої любові і доброти, а це є головним завданням і покликанням людини на землі.

Витисніть із серця самолюбство, а впустіть доброту і самовіддачу. Витисніть злобу, а впустіть любов, витисніть образу, а впустіть терпеливість, витисніть самозакоханість, а впустіть прощення і милосердя.

І якщо очистите своє серце, то воно буде сіяти і давати вам енергію жити і працювати на благо нашого народу і на славу Україні.

Хай у кожному серденьку живе доброта і любов до людей і навколишнього світу.

Щоб жили в мирі, я і ти

Під рідним небом України

Живи, кринице доброти

У серці кожної дитини.

Доброта як промінь сонця,

Що з’явився у імлі,

Пригорнувся до віконця

І розлився по землі.

Щедро ллє проміння сонця

У твоє й моє віконце

Щоб в теплі ми виростали

Й світло людям дарували

Й де б ми в світі не були,

Щоб завжди любов несли,

Щастя радість і тепло

Щоб чудово всім було

В світ прийшли ми: я і ти –

Для любові й доброти!

Будь привітним і прихильним,

Добрим, лагідним і сильним.

Вчися правдою прожити,

Теплим словом вмій зігріти

Вчись завжди допомагати

І людині співчувати

І старайся так прожити,

Щоб як сонечко світити!

І в душі завжди неси

Теплий промінь доброти

Доброта, як щедрість літа, -

Радість, щастя і краса!

Як волошка серед жита,

Ще як дощик і роса

Пам’ятайте, любі діти,

Істина така проста!

Найцінніше в цілім світі –

Це любов і доброта

Звучить пісня «Ave Maria».

Підсумкова бесіда. Бажаю всім присутнім вчителям плідно засівати в душах своїх вихованців зерна великої любові, добра і християнського милосердя. Бо життя таке коротке і таке прекрасне. Поспішаймо творити добро на  землі.

                                                                                                                     

БЕСІДА «ПОГОВОРИМО ПРО ВВІЧЛИВІСТЬ»

Мета: уточнити уявлення учнів про ввічливість, учити користуватись ввічливими мовними формами (будь ласка, вибачте, добрий день, до побачення); викликати бажання піклуватися про інших, виявляти чуйність і турботливість; донести до свідомості дітей, ще найвища краса людини в тому, що вона живе не тільки для себе, а всі свої сили, енергію, хист віддає іншим людям.

Xід бесіди

Учитель. Сьогодні ми поговоримо з вами про те, як повинні поводитись учні з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сто­ронніми людьми, тобто про ввічливість. Що, на вашу думку, означає слово «ввічливий»?

Читання вірша С. Погорєловського «Ввічливий».

Запитання:

1. Кого ж можна назвати ввічливим?

2. Пригадайте, які твори ви читали про ввічливість.

3. Чому хлопчикові всі відмовляли на його прохання?

4. Хто допоміг йому стати ввічливим?

5. Коли потрібно вживати «чарівне слово»?

6. Які ще ввічливі слова ви знаєте?

Учитель.

— Діти, я вам розповім про один випадок з Вітею і його сестричкою Олею, а ви подумайте, як можна оцінити поведінку хлопчика .

«Прийшовши зі школи, Вітя сів читати книжку. До нього підійшла сестричка Оля.

Вітю, дістань, будь ласка, з етажерки мою книжку.

Не заважай!—крикнув на неї Вітя.— Хіба ти не бачиш, що мені ніколи?

Пробач, Вітю, я більше не буду заважати,— сказала Оля й пішла до другої кімнати, до своїх іграшок...»

•Як поводився Вітя? Що він повинен був зробити?

•Послухайте, як Галя ставилася до своєї матері.

«Сьогодні мама пізно повернулася з роботи, бо затрималася на зборах. Вона зайшла до кімнати й помітила чорні сліди ніг, що вели у світлицю. Прийшовши туди, побачила свою доньку Галю, яка сиділа в батьковому кріслі й читала книжку. Біля крісла стояли її брудні туфлі, а на столі лежали книжки, хліб, печиво.

-- Галю, чому ти ввійшла в кімнату з брудними ногами? Чому не прибрала зі столу? — запитала мама.

-- Мені ніколи. Не займай мене. Я читаю цікаву книжку.

-- Галю, поприбирай тут, а я піду приготую чай.

-- А що ти завтра робитимеш?

-- Завтра ж вихідний...»

1. Як можна оцінити поведінку Галі?

2. Що треба було зробити Галі?

3. Хто в нашому класі найввічливіший?

Зараз перевіримо. Вийди, Оксанко, в коридор, потім зайди в клас і, додержуючи всіх правил ввічливості, попроси книжку.

(Оксана виконує завдання. Учні аналізують її поведінку).

Моральні задачі.

•Вчителька дає завдання Юркові:

-- Піди, будь ласка, Юрку, в учительську й принеси журнал.

Покажіть, як це треба зробити.

•Черговому потрібно звернутися негайно до вчительки, а вона в цей час розмовляє з батьком Оленки. Що треба зробити?

•Олег зустрівся в дверях з Надійкою. Що він повинен робити?

Гра «Ввічливі хлоп'ята».

Учитель розповідає, а діти хором вставляють ввічливі слова.

— Мама послала Маринку до тьоті Ліди за книжкою. Маринка подзвонила у двері, зайшла в квартиру і сказала... (Добрий день). Тьотя Ліда саме відпочивала, дівчинці стало незручно і вона сказала... (Пробачте, будь ласка).

Тьотя Ліда дала дівчинці книжку. Маринка сказала... (Дякую, до побачення) і пішла додому.

Учитель переказує дітям оповідання В. О. Сухомлинського «Здра­стуйте» «Дякую».

ЗДРАСТУЙТЕ

Лісовою стежкою йдуть батько і маленький син. Тиша. Сонце світить. Стукає дятел. Дзюрчить струмок в лісовій глушині, Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.

-- Тату, куди йде бабуся? — запитав син.

-- Побачити, зустріти чи провести,— відповів батько.

-- Коли зустрінемося з нею, ми скажемо їй здрастуйте,— сказав батько.

-- Навіщо їй казати це слово? — здивувався син.—Ми ж зовсім незнайомі.

-- А ось зустрінемося, скажем їй здрастуйте, тоді побачиш, для чого.

Ось і бабуся.

-- Здрастуйте,— сказав син.

-- Здрастуйте,— сказав тато.

-- Здрастуйте,— сказала бабуся і усміхнулася.

І син із здивуванням побачив: все кругом змінилось. Сонце засвітило яскравіше. По верхів'ях дерев пробіг легенький вітерець, листочки заграли, затремтіли. В кущах заспівали пташки — до цього їх не було чути. На душі у хлопчика стало радісно.

-- Чому це так? — запитав син.

-- Тому, що ми сказали людині здрастуй, і вона усміхнулася.

ДЯКУЮ

Дрімучим лісом йшли два подорожні — дід і онук. Була велика спека, подорожнім хотілося пити. Нарешті, вони підійшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Подорожні нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

-- Дякую тобі, струмочку.—Сказав це дідусь, дістав із сумки ложку і викинув із струмочка кілька жмень мулу. Онук посміхнувся і спитав:

-- Навіщо ви, дідусю, сказали струмку дякую? Він же мертва істота, не ночує ваших слів, не відчує вашої подяки.

-- Це так. Струмок нічого не почує. Коли б води напився вовк, він міг би і не подякувати. Ми ж не вовки, а люди. Людина говорить дякую, щоб не стати вовком.

•Разом з учителем діти аналізують оповідання.

Літературна вікторина. З якого твору цей уривок?

«Перевів Максим дідуся назад, на той бік вулиці. Він, виявляється, тут-таки недалечко й мешкав. Довів до парадного, біжить, ковзаючись назад, а тут серед вулиці нова пригода: машину на машину занесло. Одній фару вибило, другій крило зім'яло. А перед тими машинами, просто посеред вулиці, перелякана, з блідим, наче крейдою напудреним лицем, старенька бабуся сидить. Збоку корзина перевернута — картопля вздовж асфальту розбіглася, бита яєчня з морквою та цибулею перемішалася. Міліціонер звів на ноги бабусю, плаща на ній рукавичкою обтрусив. А Максим тим часом овочі та яйця вцілілі позбирав».

Запитання:

1. Як поводився Максим?

2. Якою можна назвати його поведінку?

3. Чому він не розказав вчительці нічого?

4. Яким він був?

5. У чому виявляється турботливість і чуйність до інших?

6. Які ви знаєте твори про чуйність і турботливість?

Розповідь учителя.

Вечоріло. Сашко, повертаючись додому, весело наспівував пісеньку. Раптом плач перервав його пісню. Сашко повернувся. Біля стовпа стояла дівчинка років п'яти і голосно плакала, розмазуючи по обличчю сльози.

-- Ти чого? — запитав Сашко.

Дівчинка заплакала ще голосніше:

-- Я... заблудилася.

-- А де ти живеш?

-- Біля парку.

«Це далеко від мого будинку,— подумав Сашко.— Для чого мені туди йти?»

І пішов далі, наспівуючи пісеньку. Але вже не так співалося— думка про дівчинку не давала йому спокою. І вітер віяв йому в лице, начебто нагадуючи: «Сашко, як же тобі не соромно? Не захотів допомогти дівчинці!» Сашкові стало соромно, і він повернувся назад.

-- Дівчинко, ти не плач. Я проведу тебе додому.

Він взяв дівчинку за руку, і вони пішли до її будинку.

-- Я навчу тебе співати пісеньку. Хочеш?

Запитання:

1. Як вчинив Сашко?

2. Порівняйте поведінку Олеся і Сашка?

3. Що про них можна сказати?

4. Хто з них вам більше подобається?

5. Як би ви зробили в такому випадку?

Діти разом з учителем аналізують оповідання В. Сухомлинського «Скупий!»

Моральні правила:

•Будь завжди ввічливим, чуйним і уважним.

•Зустрінеш знайомих — привітайся.

•Допустив помилку, проявив грубість, попроси пробачення.

•Завжди допомагай літнім людям, товаришам, молодшим.

•У громадських місцях не штовхайся, поступайся місцем інвалідам, літнім людям, жінкам з дітьми.

•Ніколи не перебивай, співрозмовника, навіть тоді, коли ти з ним не згодний, вислухай його до кінця і тільки тоді вислови свою думку.

•Дружи з «ввічливими словами».

Матеріал до бесіди

В. О. Сухомлинський

СКУПИЙ

На околиці села жив Скупий. Посадив він на своєму городі виноград. Мало хто вирощував його в цих місцях, люди дивилися на кущі винограду як на диковинку. Через два роки на кущах з'явилися перші грона. Налилися солодким соком. Стали великими, прозорими.

Ішла одного разу повз виноградник мати з трирічним хлопчиком. Побачив хлопчик виноградні грона і питає:

-- Мамо, що це таке?

-- Виноград.

-- А що це таке? Навіщо він? Який він?

-- Він солодкий. Немає ягоди, смачнішої за виноград.

Схотілося дитині винограду. Мати просить:

-- Дайте, будь ласка, хоч одне гроно дитині, нехай покуштує.

Не дав Скупий дитині грона. А дав однісіньку ягідку, і то його очі спохмурніли: шкода було і ягідки.

Пішла мати з дитиною. А Скупий поставив навколо виноградника високий-високий паркан. Закрив парканом не тільки виноградні кущі, а й хату. Радий Скупий і спокійний: ніхто тепер не побачить його винограду, ніхто не попросить. Та не догледів, як одна гілочка повилася парканом, досягла вершини й зацвіла на ній. Зав'язалися грона на паркані, налилися солодким соком ягоди.

Знов тією самою дорогою йшла та сама мати з дитиною. Побачив хлопчик виноградні грона на високому паркані й зрадів:

-- Дивіться, мамо, виноград. Чому він виріс так високо?

-- Він не хоче, щоб його закривали від людей парканом.

-- Які гарні ягоди! — промовив хлопчик.

Ці. слова почув Скупий, що стояв за парканом. Він страшенно розгнівався навіть за те, що хлопчик побачив виноград. Від злості серце його розірвалося. Скупий помер, але ніхто в світі не знав про цю смерть, тому що вона закрита була від людей високим парканом.

Минув рік, весняне сонце збудило землю, зазеленів виноград. Живим пагонам так хотілося до сонця, такий ненависний був високий паркан, що вони повалили його. Він упав на землю, і людям відкрилася чудова краса. Ягоди виблискували під яскравим сонцем, в кожній ягоді відбивалося небо, сонце, прекрасна земля. Люди прийшли на виноградник і стали господарями, а про Скупого назавжди забули.

М. Пригара

ТОВАРИШІ

Лягав сніжок, як білий мох.

Мела й мела завійка.

Із школи йшли додому вдвох

Володя і Андрійко.

В обличчя снігом вітер бив,

Сердито скуб за вуха.

Один із друзів говорив.

А другий більше слухав.

— У мене тайна є одна,—

Сказав дружок Андрію.

— Ніхто у світі ще не зна,

— Про що я завтра мрію!

— Це будеш знати тільки ти,

Звичайно, по секрету:

Мені так хочеться знайти

Якусь нову планету

І що за люди там живуть,

Весь час мене цікавить.

Я із Землі подамся в путь

І не злякаюсь навіть!

Тут крик із парку долетів

Такий дзвінкоголосий:

На стежці двоє хлопчаків

Дівча скубли за коси.

Умить спинилися дружки,

Урвалися розмови.

Андрійко стиснув кулачки,

Володя зморщив брови.

І смик Андрія за рукав:

— Ти знаєш що, Андрійку?

А я б тут краще не стояв:

Ще встрягнемо у бійку!

Не балакучий був Андрій,

Не говіркий, як Вова.

Він просто кинувся у бій,

Не мовивши ні слова.

Година спілкування

Тема: У місті, лісі ти гуляй про безпеку пам*ятай

Мета: ознайомити учнів з небезпечними ситуаціями, які можуть виникнути у квартирі; вчити їх основних правил поведінки в екстремальних ситуаціях; формувати навички правильного, обережного користування електро-, газообладнанням; розвивати спостережливість, сміливість, винахідливість; виховувати бажання тримати квартиру в порядку і чистоті.

Обладнання: ілюстрації до теми, плакати

Хід заняття

1.     Організаційний момент. Повідомлення теми і завдань

Інсценізація суперечки між Пожежею і Вогниками

1 вогник

Здрастуйте, будьте здорові!

Звертається до вас пан Вогник,

Знавець пожеж, в званні полковник.

Наша розмова  буде, друзі,

Не про червоні маки в лузі,

Не про красу багаття влітку,

А про мою, так звану, тітку...

Я відчуваю тріск гілля, щось наближається здаля...

Мабуть вона сюди іде.

Ой знову горечко буде!

Піду я поміч пошукаю,

Сам злючу відьму не з долаю! (з’являється Пожежа)

Пожежа

Привіт усім, хто любить сірники,

Хто вогнища розводить залюбки!

Хто із вогню усім несе біду,

Хто хоч одну в житті спалив-таки скирду!

Даю я неабиякий урок:

Горить хай все: від миру - до ниток!

Тож слухайте уважно, діти,

Як правильно пожежу розпалити...

Спочатку ви по хаті походіть,

Понишпоріть і сірники знайдіть.

Часу не гайте - розведіть вогонь,

І не гасіть його, Боже борони!

Хай дим пожежі всі довкіл побачать,

Бо ви - герой, а це велика вдача.

І, як герой, сховайтесь тишком-нишком

Подалі від вогню, хоча б під ліжко...

2   Вогник

Ой, стій, злодюго, відьмо,стій!

Ти так навчать дітей не смій.

Разом з дітьми ми про безпеку

Сьогодні будемо говорить.

-         Сьогодні ми будемо вчитися правильно поводитися у небезпечних ситуаціях, щоб ми не стали гостями у пані Пожежі.

-         Ви, звичайно, знаєте, що таке вогонь. Де можна з ним зустрітися, побачити?

-         Дуже давно люди не вміли добувати вогонь. Траплялося, що під час грози блискавка запалювала дерево. Поки воно горіло, люди грілися, готували їжу, а якщо вогонь згасав, то запалювати його ніхто не вмів.

Пізніше люди навчилися добувати вогонь за допомогою тертя однієї палички об іншу, каміння об каміння.

Вогонь завжди потрібний людям. Сила вогню дуже велика: її використовують для запуску ракет, космічних супутників, у доменних печах - для виплавки металу; у теплоелектростанціях - для виплавки металу; в теплоелектростанціях - для одержання струму; у побуті - для тепла і приготування їжі.

Але вогонь буває злим і страшним: він може спричинити пожежу, що призводить до значних матеріальних збитків і навіть до загибелі людей. Вогонь може завдати людині болючих травм у вигляді опіків, які важко лікувати.

Ви, мабуть, знаєте, що коли доторкнутися до гарячого чайника або до відкритого вогню, то шкіра починає червоніти, з’являється пухир, який з часом лопається, спричиняючи нестерпний біль; така рана довго не заживає.

Коли у квартирі може спалахнути пожежа.

Казка «Козенята і вогонь»

Вогонь працював у Кози у печі - Варив їй куліш, випікав калачі.

Вона ж годувала щоранку малят - Трійко біленьких своїх козенят.

Ось мамі вже з дому рушати пора.

Лишається в хаті сама дітвора.

-         Ми будемо слухняні, - синок запевняє.

Куди ж це найменше спішить козеня?

Воно потихеньку взяло сірники

І вогник маленький пускає між тріски:

-   Ану, як у мами моєї, гори!-

I ось уже дим потягнувсь догори - Сердитий вогонь розходивсь, гоготить!

Сестричка з найменшим сховались у мить.

А брат не злякавсь:

-   101 подзвоню!

Врятують пожежники нас від вогню!

Алло! Загорілася хата в Кози!

Адреса: Діброва, провулок Лози,

А номер в нас другий,

Швидше сюди!

Мерщій порятуйте од злої біди!

Спішили сусіди - Лисиця й Ведмідь,

І Заєць - відомий усім скорохід.

І мчались в машині ген-ген із гори Пожежники вмілі і мужні - Бобри.

Вогонь не давався, пручався, шипів,

Сердитий вогонь погасати не хотів - Не дуже він любить сидіть у печі,

Варити куліш і пекти калачі.

Пожежу згасили.

Живі малюки

І каже Бобер: - Не беріть сірники!

І мовить Коза: - Пам’ятайте завжди,

Що гра із вогнем приведе до біди!

- Що стало причиною виникнення пожежі у будиночку Кози?

- Чи можна ховатись, коли виникає пожежа?

- Завдяки кому всі козенята були врятовані?

- Чи правильно викликав старший брат пожежників?

2.       Правила поводження з газом

У кожного з вас є газова плита. Ви, мабуть, бачили блакитне полум’я, на якому батьки готують їжу. І, звичайно, знаєте, що то горить газ.

Вже багато років люди використовують газ, приносячи велику користь. Але він може завдати шкоди.

Якщо у приміщенні відчули запах газу, потрібно:

-         Повідомити дорослих;

-         Відкрити вікно, провітрити приміщення;

-          Закрити крани на плиті і перекрити газ на трубі;

-         Не вмикати світла і не запалювати сірників;

-         Зателефонувати 104

Робота у парі

-   Зателефонувати  до відповідної служби про виникнення пожежі.

-   Зателефонувати до відповідної служби про запах газу.

-   Викличте швидку допомогу.

-   Молодці, ви дуже вправно впоралися із завданнями.

3.     Підсумок   заняття

Щоб життя було у небезпеці до нас прийшов Лист

Не вмикай на кухні газ - раз,

Не клади в запіч дрова - два

В лісі сірників не три – три

 Не лишай вогонь в квартирі -чотири,

Не лягай при свічці спать - п’ять

 Іскра впала на підлогу - погасіть - шість,

Зачиніть вікно, коли в небі грім – сім

 У грозу під деревом не стійте в лісі - вісім,

З сірником не забавляйтесь знічев’я - дев’ять,

Пам’ятайте всі, про що в лічилці йдеться - десять.

-                  Що нового ви дізналися сьогодні?

-                  Чого ви можете навчити ваших менших друзів?